Буремні роки Української революції 1917–1918 років стали періодом неймірно швидкого пробудження національної свідомості, політичного згуртування та практичного відновлення української державності після століть бездержавного статусу в складі Російської та Австро-Угорської імперій. Ключовими правовими та політичними документами цієї доби, які визначали вектор розвитку нації, стали універсали Української Центральної Ради.
Ці чотири доленосні акти зафіксували еволюцію політичних вимог українського національно-визвольного руху: від робітничо-селянської автономії у складі федеративної Росії до проголошення суверенної, незалежної і демократичної Української Народної Республіки. У цьому розгорнутому лонгриді ми детально проаналізуємо історичний контекст появи кожного універсалу, їх зміст, компроміси, наслідки та значення для сучасного українського державотворення.
Історичний контекст та етапи, якими створювалися універсали Української Центральної Ради у 1917 році
Падіння самодержавства в Російській імперії в лютому-березні 1917 року спричинило грандіозний політичний вибух на окраїнах колишньої імперії. У Києві за ініціативою Товариства українських поступовців (ТУП), українських політичних партій, громадських організацій, кооператорів та студентства в березні 1917 року було створено Українську Центральну Раду (УЦР), яку невдовзі очолив видатний історик і громадський діяч Михайло Грушевський.
Спочатку Центральна Рада позиціонувала себе як представницький орган української демократії, який вимагав від Тимчасового уряду Росії демократизації суспільства та надання Україні національно-територіальної автономії. Проте Петроградський уряд демонстрував запеклий опір будь-яким поступкам, затягуючи вирішення національного питання. У цих умовах універсали Української Центральной Ради стали єдиним ефективним інструментом легітимації влади українського парламенту перед власним народом та світовою спільнотою.
Перший універсал: проголошення автономії та початок державотворення
Гостра конфронтація між вимогами української громадськості та небажанням Тимчасового уряду визнавати навіть проєкт майбутньої автономії призвела до ухвалення першого програмного документа. Перший універсал української центральної ради був урочисто проголошений 23 червня (10 червня за старим стилем) 1917 року на другому Всеукраїнському військовому з’їзді.
Зміст Першого універсалу та проголошення автономії України
Головною ідеєю документа було проголошення фактичної автономії краю. У тексті зазначалося:
«Однині самі будемо творити наше життя… Не відділяючись від усієї Росії, не розриваючи з державою російською, хай народ український на своїй землі має право сам управляти своїм життям».
Документ закликав громадян України не підкорятися незаконним розпорядженням Петрограда, якщо вони суперечать інтересам українців, а також запроваджував спеціальний загальнонародний податок на потреби Центральної Ради. Важливим аспектом стало те, що проголошення автономії України у Першому універсалі спиралося на легітимність новостворених рад робітничих, солдатських і селянських депутатів, демонструючи демократичний характер українського революційного руху.
Другий універсал та складний компроміс із Петроградом
Після оприлюднення Першого універсалу політична напруга у відносинах між Києвом та Тимчасовим урядом сягнула піку. До Києва з візитом прибула делегація російських міністрів на чолі з Керенським і Церетелі для переговорів щодо досягнення тимчасового компромісу.
Другий універсал та компроміс з Петроградом: поступки заради збереження єдності
У липні 1917 року Центральна Рада ухвалила другий універсал та компроміс з Петроградом, який певною мірою став кроком назад порівняно з радикальними положеннями Першого акта. Відповідно до домовленостей, УЦР зобов’язувалася відкласти питання про проголошення автономії до скликання Всеросійських Установчих зборів, а Тимчасовий уряд натомість офіційно визнавав Центральну Раду та її виконавчий орган — Генеральний Секретариат — вищим крайовим органом управління в Україні.
Цей компроміс викликав неоднозначну реакцію в суспільстві. Зокрема, у Києві відбулося збройне збурення самостійників (полку імені гетьмана Полуботка), які вимагали негайного розриву з Росією, проте виступ було локалізовано керівництвом УЦР. Стало очевидним, що політична ситуація в країні стрімко радикалізується.
Третій універсал та створення Української Народної Республіки
Восени 1917 року ситуація в колишній Російській імперії докорінно змінилася. Жовтневий переворот у Петрограді та прихід до влади більшовиків на чолі з Леніним ліквідували Тимчасовий уряд і занурили країну в хаос громадянської війни. Українська Центральна Рада скористалася цим моментом для рішучого ривку в державотворенні.
Третій універсал та створення УНР: демократичні свободи та соціальні реформи
Двадцятого (сьомого) листопада 1917 року було урочисто ухвалено Третій універсал, яким офіційно проголошувалася Українська Народна Республіка (УНР) у федеративних зв’язках із майбутньою демократичною Росією. Головні положення документа включали:
-
Демократичні свободи: гарантування свободи слова, друку, віросповідання, зборів, страйків та недоторканності особи.
-
Соціальні перетворення: скасування приватної власності на поміщицькі, монастирські та казенні землі, перехід їх у руки трудового селянства без викупу, запровадження 8-годинного робочого дня на підприємствах.
-
Національні права: надання національним меншинам (росіянам, євреям, полякам) широкої національно-персональної автономії.
Коли аналізується третій універсал та створення УНР, стає очевидним прагнення лідерів Центральної Ради побудувати соціально справедливе, правове суспільство європейського типу навіть в умовах розвалу економіки та загострення воєнної загрози з боку більшовицької Москви.
Четвертий універсал: історичний крок до повної незалежності УНР
Наприкінці 1917 — на початку 1918 року військова агресія радянської Росії проти України стала відкритою. Червоні війська під командуванням М. Муравйова наступали на Київ, несучи за собою терор і руйнування. У цій критичній ситуації, коли радянські маріонетки у Харкові намагалися створити альтернативний «радянський уряд України», Центральна Рада зробила єдиний можливий історичний вибір — повний розрив із імперським центром.
Четвертий універсал про повну незалежність та розрив із радянською Росією
У ніч з 22 на 25 січня (з 9 на 12 січня за старим стилем) 1918 року Мала Рада ухвалила історичний Четвертий універсал. Документ урочисто проголосив Українську Народну Республіку «самостійною, ні від кого не залежною, вільною, суверенною державою українського народу».
Головні положення Четвертого універсалу:
-
Зовнішня політика: доручення Генеральному Секретаріату негайно розпочати мирні переговори з Центральними державами (Німеччиною та Австро-Угорщиною) задля виведення України з Першої світової війни.
-
Оборона: заклик до всіх громадян боронити незалежність республіки від більшовицької навали та формування власних збройних сил — народної армії.
-
Економіка та земля: завершення земельної реформи в інтересах селян, встановлення державного контролю над банками, зовнішньою торгівлею та промисловістю.
Цей документ зафіксував, що четвертий універсал про повну незалежність став вершиною української державотворчої думки періоду Революції.
Міжнародне визнання та підписання Брест-Литовського мирного договору
Одразу після проголошення незалежності делегація УНР на чолі з Всеволодом Голубовичем підписала 9 лютого 1918 року Брест-Литовський мирний договір із Німеччиною, Австро-Угорщиною, Османською імперією та Болгарією.
Цей міжнародний акт означав фактичне міжнародне визнання незалежності України провідними європейськими державами. За умовами договору, Німеччина та її союзники надавали військову допомогу у визволенні території України від більшовицьких загарбників (що дозволило навесні 1918 року звільнити Київ та всю територію республіки), а Україна натомість зобов’язувалася поставити до країн Четвертного союзу продовольство та сировину.
Історичне значення та спадок державотворчих актів Центральної Ради
Незважаючи на те, що доба Української Центральної Ради тривала відносно недовго і завершилася гетьманським переворотом у квітні 1918 року, історична вага ухвалених нею документів є величезною.
Які державні акти визначали шлях України та їхній вплив на сьогодення
Розглядаючи питання про те, які державні акти визначали шлях України, історики одностайно вказують на універсали як на першооснову сучасного конституціоналізму. Вони заклали традицію парламентаризму, зафіксували українську територію, кордони, національні символи (тризуб і синьо-жовтий прапор) та продемонстрували всьому світу непохитне прагнення українців до свободи. Багато положень цих документів були згодом імплементовані в законодавство відновленої Української держави в 1991 році.
Підсумовуючи еволюцію державотворення доби Української революції, можна з упевненістю констатувати, що універсали Української Центральної Ради стали фундаментом новітньої української державності. Пройшовши складний еволюційний шлях від автономістських вимог до проголошення суверенної республіки, ці документи назавжди увійшли в золоті сторінки національної історії як свідчення незламності духу, політичної мудрості та вірності ідеї свободи українського народу.
